Яскравою колористикою вирізняються пізні орнаментні композиції Василя Кричевського, створені уже в еміграції в Венесуелі. Орнамент 1951 року є характеристичним для цього періоду.
Чотири паралельні зигзаги організовують діагональний характер руху орнаменту, а також формують «ніші» для геометризованих квіточок, що стають домінуючим мотивом композиції. Пагіни та листочки мають синусоїдальну траєкторію, огинаючи та «згладжуючи» гострі кути зигзагів.
На перший погляд орнамент здається нагромадженням кривих ліній та різнокольорових «клаптиків», але кілька уважних поглядів — і зображене «збирається» в струнку композицію.
